Вчуся вже два роки в Словаччині, в університеті Матея Бела на економічному факультеті, місто Банська Бистриця, спеціальність – туризм.
Вже здала всі іспити і закінчила другий курс.
Влітку буду працювати в США за програмою «Work & Travel».
Оформилася на програму через словацьку фірму, легко і без проблем знайшла роботу, пройшла співбесіду і отримала візу в консульстві США в Словаччині.

Але все по порядку.

Мені все в тут дуже подобається – і місто, і місцевість, і країна, особливо – люди і ставлення до нас. Словаки є дуже добрим народом, який завжди підкаже і допоможе. Дуже добре ставлення тут до росіян і українців, а втім, і до всіх іноземців, які проживають в Словаччині.

Відразу по приїзду, 2 роки тому, було досить важко почати навчання.
З розмовною словацькою особливих проблем не було (я і група моїх знайомих вивчали словацьку мову протягом року по скайпу, потім на місячних мовних курсах в серпні, вже в Словаччині).

Але ось почався навчальний рік… Перший день занять був суцільним шоком – я нічого не розуміла з економічної лексики, мене бентежила велика кількість словацьких студентів, побіжна мова викладача, домашнє завдання, яке я отримала вже в перший день занять.

Я уявити не могла, як я буду виступати перед величезною аудиторією (близько 100 студентів), як я буду готувати презентацію і про що. Я навіть тему не могла зрозуміти. Нам просто роздали теми робіт, поділили на групи по три людини і призначили терміни здачі та проведення презентації на задану тему.

Я була і залишаюся поки єдиною іноземкою на туризмі, хто вчиться на словацькій мові. Мої друзі вступили на інші факультети та спеціальності, більшість – віддали перевагу навчанню англійською. Тому мені було особливо «страшно», мені не було ще 18 років, у мене не було словацьких подруг і ні до кого було звернутися за допомогою по навчанню.

Хотілося зібрати речі і приїхати назад додому. Але спасибі мамі, вона мене, як могла, заспокоювала. На підготовку нам також дали час – майже два місяці. Тому був час і підготуватися, і мову ще трохи вивчити. Звичайно ж, писала роботу я за допомогою різних сайтів, думала на українському, зверталася за допомогою і до перекладачів, і до словацьких студентів. В результаті – робота була здана, перший виступ виявився не таким вже страшним, як уявлялося, а далі все простіше.

Дуже боялася першої сесії. Але хоч і з «хвостами», все-таки, здала.
Ставлення викладачів до студентів різне – хто суворий, хто доброзичливий, хтось ставиться зі співчуттям, хтось дуже вимогливий. Все доводиться вчити. Якщо не здав залік або іспит – можна ще двічі перескладати. Якщо не здав в третій раз або недобрав кредитів – ти під загрозою відрахування. Але ніякої корупції, ніяких поборів і оплат немає.

Після першого семестру, коли мені виповнилося 18 років, я почала шукати підробіток. Тимчасові роботи можна знайти досить легко. Є спеціальні агентства, які працевлаштовують студентів на тимчасові роботи. Це одноразові «доручення», наприклад – викладка товару на прилавки магазинів, прибирання в пансіонаті чи готелі, підробіток на будівництві або розвантаження (для хлопців). Уже в травні я знайшла роботу в кафе з продажу морозива, де пропрацювала більше року.

Була продавцем, офіціантом, баристою, все в одній особі. Нас тут працює кілька студентів, графік роботи складаємо самі, у вільний від навчання час. Зарплата – 2-2,50 євро на годину. У навчальний час, в місяць виходить заробити близько 150-200 євро, особливо «не напружуючись», поєднуючи роботу з навчанням. Після першого курсу ми з подругою залишилися в Словаччині на всі літні канікули, знімали квартиру на двох (гуртожиток на літо потрібно звільнити для ремонту), оплачували по 150 євро на місяць за проживання і працювали в нашому, вже рідному, кафе. За літо вийшло відкласти досить пристойну суму, якої вистачило на наступні півроку життя в Словаччині. (Місячні витрати студента в Словаччині не дуже великі – проживання – близько 50-60 євро в місяць, харчування – від 100-150 євро, в залежності від Ваших домагань).

У вільний час ми відвідуємо фітнес – центри, басейн, різні свята і заходи. У місті є драматичний театр (ми його обов’язково повинні відвідати кілька разів за навчальний рік, як частина навчальної програми), є аквапарк з термальними джерелами, зовсім недалеко знаходиться гірськолижний курорт «Дановали».

Порівняно часто ми влаштовуємо собі «екскурсії» у вихідні дні відвідуємо інші міста і країни Європи. Проїзд для студентів залізницею Словаччини безкоштовний, на автобуси – по студентському квитку -50% знижки. Польща, Німеччина, Чехія, Австрія, Угорщина – знаходяться зовсім поруч, тому можна дуже дешево подорожувати. Та й в більш далекі європейські країни існують знижки і розпродажі на авіаквитки (наприклад, авіаквиток в Лондон або Дублін можна придбати за 15 євро, авіаквиток до Варшави і назад – за 5-10 євро за студ. квитком).
Загалом, незважаючи на те, що Банська Бистриця – невелике містечко, за мірками України і навіть Полтави, нудьгувати не доводиться!

Хочу подякувати співробітникам фірми за підказку про можливість навчання в Словаччині, за допомогу з надходженням і подальшою підтримкою.
Навіть зараз ще звертаємося до фірми за різною допомогою – допомогти з вирішенням деяких питань, організувати передачу, допомогти з відкриттям візи рідним і знайомим.

Я рекомендую фірму всім своїм друзям!

Особливо рекомендую навчання і життя в Словаччині – це відмінна якість навчання, життя і відпочинку за бюджетною ціною!